Про вроджений смак

Мене завжди одягали мама і бабуся. Восени у 6-му класі збираюся на прогулянку. За звичкою питаю: “Що мені одягти?” Обидві в один голос: “Ти вже доросла. Обери у шафі щось сама”. У шафі все було гарне і якісне. Обрала. Йду показатися. Мама і бабуся пили на кухні чай. Заходжу тріумфатором. Вони так і закляли з роззявленим ротом. і Тут бабуся каже: “Олечка, так нельзя”. А мамуся енергійно киває, мовляв, ні, так не можна. Я примудрилася скомбінувати гарні речі так, що все в цілому виглядало жахливо у всіх сенсах. Потім спроби одягатися самостійно закінчувалися так само. І бабуся дала мені купу ще дореволюційних журналів мод – вивчай. А потім я стала купувати німецький (НДР тоді) журнал Фюрдіх. І з тих пір маю славу дівчини зі смаком. Але ми ж знаємо, як у мене зі смаком..

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Коментарів немає