Про кохання та партнерство

Мені дорікнули, що я намагаюся зробити зручно тим, кого люблю. Мовляв, а що вони для тебе роблять, щоби було зручно тобі? От треба пояснювати. Добре. Любов, закоханість – це стан, який виникає внаслідок біохімічної реакції в організмі. Тому коли я когось люблю, мене не цікавить, як саме він/вона до мене ставиться. Я насолоджуюся власними почуттями. Я сліпа, бо від об’єкта моєї закоханості йде неземне, нереальне світло, що затьмарює все навколо і мій здоровий глузд зокрема. Я рада творити щось гарне для мого кохання: обдаровувати, пестити, веселити, балувати, догоджати. А от якщо я почну думати, що мені це кохання дає, яка у мене з того практична користь, то те сяйво обов’язкове зникне (думка вбиває почуття, такий закон), здоровий глузд повернеться. І почнеться осмислене будування стосунків. Ну, або розрив. От чого не треба робити, так це підміняти поняття “любов, кохання” поняттям “колективне господарсько-розрахункове науково-виробниче підприємство”. Речі треба називати на власні імена. Правдиво.

Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*