Що робити, щоб не бути Попелюшкою

Якщо у вашому житті є щось подібне, досить вірогідно, що у вас постійно програється один і ой самий сюжет – «Попелюшка»:
• Я самотня вже багато років.
• У мене є стосунки, але вони погані.
• У мене катастрофічно з грошима: їх просто ніколи немає.
• У мене є власне джерело прибутку та все необхідне для життя, але мені цього занадто мало, а у майбутнє я дивлюся за страхом.
• У мене огидний зовнішній вигляд.
• Я приваблива і навіть гарна, але мені не подобається, як я виглядаю.
• У мене абсолютно немає що вдягти.
• У мене повна шафа речей, але мені нічого не подобається, мені фактично немає що вдягти.
• Я не купую одяг, не роблю макіяж і не слідкую за модою.
• Я постійно купую новий одяг, ретельно роблю макіяж, уважно слідкую за модою, але я завжди виглядаю якось недоречно, мені все в собі не подобається.
• Коли мене запитують, які важливі програми в житті я хотіла би здійснити, я не розумію про що йдеться: «Що таке програми? Ви про що? Як це?»
• Коли мене запитують, які важливі програми в житті я хотіла би здійснити, я розумію про що йдеться, але то все на рівні моїх мрій – я просто нездатна нічого важливого самостійно здійснити.
Будь-яка казка символічно відображує внутрішній світ людини, тобто, не те, що відбувається у зовнішньому житті людини, а те, як вона оцінює події свого зовнішнього життя. Таким чином, коли я кажу: «Мені подобалася в дитинстві казка про Попелюшку», – я на символічному рівні розповідаю про те, як я сприймаю власні стосунки з чоловіками у моєму житті, як саме оцінюю їхню роль у моєму житті.
Щоб розшифрувати символізм такого внутрішнього життя, маємо проаналізувати казку «Попелюшка».
Попелюшка живе серед жінок, які ставляться до неї вороже та принижують її: злі сестри з нею конкурують, зла мачуха з неї знущається та мучить. А батько, що мав би її захищати, не захищає, бо боїться мачухи. Тобто, він не відважна людина, слабка, несмілива. Попелюшка постійно важко працює, виконуючи найбруднішу роботу в домі. Але за свою роботу не отримує винагороди – їй навіть не вдається вимитися та вдягтися у чисте, вона постійно брудна. Вона худенька на відміну від своїх вгодованих сестер. Виходить, вона погано харчується і занадто багато працює. Її сестри, навпаки, живуть у неробстві: насолоджуються розвагами і готуються до свят. Мачуха пильно слідкує за тим, щоб Попелюшка завжди була зайнята й страждала: весь час додає все нової й нової важкої роботи, лається, навіть б’є. Попелюшка здогадується, що вона не така вже й погана, можливо, навіть гарна. Але вона не може у тому переконатися, бо її обличчя постійно брудне, а замість суконь у неї лахміття. Її справжня краса прихована від неї брудом та непривабливим одягом.
У Попелюшки немає шансів потрапити до кола заможних красивих людей самотужки: мачуха її нікуди не випускає. А навіть якби і випустила, то ніхто з красивих, заможних, успішних не став би мати справ з брудною дівчиною, що виглядає мов жебрачка. Але у життя Попелюшки втрутилися потойбічні сили – чарівна Фея (фантастична персона, вигадка) допомогла Попелюшці виглядати привабливою. Але нічого із того, що дала Фея Попелюшці, не було справжнім, крім кришталевих черевичок. І сукня, і прикраси, і карета – все було лише видимістю, навіюванням, що мало щезнути, коли годинник проб’є полуніч. Попелюшка на балу почувалася принцесою, але знала, що то все несправжнє. Тому вона сміливо танцювала з Принцом, фліртувала з ним. А коли годинник почав бити полуніч, швидко втекла. Втекла, бо дуже боялася, що Принц побачить її справжню і жахнеться. Коли Попелюшка втікала, вона загубила один свій черевичок. Принц його знайшов, коли наздоганяв її. Вона втекла, а черевичок залишився у Принца.
Принц встиг закохатися у Попелюшку. Він не знав, де шукати чарівну незнайомку, але у нього була її річ – черевичок. І принц придумав об’їхати всю країну, примірюючи черевичок на всіх дівчат. І коли черевичок підійшов дівчині з брудним обличчям, вдягненій у лахміття, він ані трохи не засмутився – він знайшов втрачену красу і радів з того. Він запропонував Попелюшці одружитися. Попелюшка мала переконатися, що гарна сукня, прикраси, розкішна карета та високий соціальний статус не мали для Принца жодного значення. Принц був закоханий у Людину, а не у фантастичний морок, навіяний потойбічною істотею – Феєю.
Про що ця казка? Вона про жінку, яка соромиться власної натури та приховує її від чоловіка, що їй самій подобається. Така жінка коли зближується з чоловіком і починає відчувати до нього сильні еротичні почуття, дуже лякається свого еротичного збудження. Їй здається, що коли вона дозволить собі проявити свою природу у повній мірі, вона втратить для чоловіка привабливість – він побачить її справжню і жахнеться. Тому вона не дозволяє собі близькості остаточної – тікає від ще до того, як лише наближається єднання з ним у почуттях. Вона тікає, ховається і вичікує, що чоловік має її шукати, знайти та переконати у тому, що вона йому потрібна така, яка вона є, без того зовнішнього образу, який вона створила, щоб сподобатися йому. Вона вважає, що коли чоловікові вдасться переконати її у тому, що він високо її цінує (він має зробити якийсь подвиг заради неї), то вона йому довіриться й більше не втече. І вони зілляються в екстазі.
Загадка цієї казки полягає в тому, що насправді не чоловік має зробити подвиг, щоб Попелюшка відкрилася перед ним. А саме жінка, що ототожнює себе з Попелюшкою, має зробити сама духовний подвиг, бо Принц – це її власний внутрішній образ ідеального чоловіка, її власне уявлення про чоловіка. У чому вихід із сюжету тотальної самотності для такої жінки?
Вихід в тому, щоб народити зсередини себе знання про те, що людина варта кохання та припинити сумніватися в тому, що ти –людина, і що тебе можуть кохати. Доки це знання ти не народиш із себе, у тебе в житті не станеться щасливого возз’єднання з іншою людиною, і ти продовжуватимеш переживати власну нікчемність та непотрібність в очах коханих тобою людей у реальному житті. Накопичуватимеш образи, боятимешся проявити власну природу. І безкінечно будеш примушувати кохану людину до того, щоб вона доводила тобі своє кохання та заробляла у тебе довіру до себе. І тобі неможливо буде того довести. Ти не довірятимеш нікому, хто б перед тобою не з’явився. Навіть якщо б це з’явився сам Бог в образі людини.
З чого все почалося? Колись давно щось таке сталося, що знизило самооцінку. Не важливо, що там сталося. Важливо лише те, що замість усвідомлювати себе як людину шляхетну, стала усвідомлювати себе як людину нікчемну – таку, яку слід жорстоко карати, тримати приниженням та важкою працею у кайданах. Таке ставлення до себе у внутрішньому світі призвело до того, що у зовнішньому світі почали відбуватися події, які оцінювалися як акт приниження з боку інших людей. Власне обличчя у дзеркалі стало виглядати брудним. Одяг став виглядати лахміттям. Люблячі люди (батьки, друзі, кохані, партнери, колеги, клієнти) стали виглядати відвертими ворогами, що знущаються. Звідси виникла тотальна недовіра до людей загалом і до чоловіків зокрема. Є ідея про те, що люди не потрібні одне одному. Зокрема, що чоловікам не потрібні жінки. Що жінка має прикидатися перед чоловіком чимось іншим, щоб не бути собою. Що жінка має намагатися виглядати дуже-дуже гарною, щоб отримати та утримати цікавість чоловіка до себе. Така позиція свідчить про нерозуміння природи чоловіків. Не усвідомлення того, що чоловік закоханий в саму ідею жіночності по своїх чоловічій природі. Якщо жінка вважає себе непотрібною чоловікам, нецікавою, то вона ще не зустрілася з власною жіночністю у своєму внутрішньому світі. У неї немає народженого зсередини знання про те, що природа чоловіча така, що його нестримно вабить жіночність не залежно від того, який у жінці соціальний статус, одяг, риси обличчя. Вабить чуттєвість жінки, а чуттєвість – це внутрішнє усвідомлення своєї жіночої природи, а не зовнішні атрибути. Доки жіночність не розкрита, жінка залишається Попелюшкою.
Як глобально змінити ситуацію? У казці кришталеві черевички – дарунок Феї, який єдиний не був навіюванням, оманою, символізують високу самооцінку – опору в житті, міцний фундамент. Попелюшка у казці втрачає частину самооцінки. Це відбувається через те, що коли нам хтось підвищує самооцінку, вона не тримається довго. Лише самооцінка, яку ми народили із середини себе, є міцною, стійкою. Попелюшка має знайти свою адекватну самооцінку – це глобально змінить ситуацію її життя.
Як знайти адекватну самооцінку? Стати у внутрішньому світі для самої себе доброю матусею – такою, як Фея у казці, замість злої мачухи. Тоді у Попелюшки просто не буде проблеми – нікому буде її принижувати важкою роботою, брудом та бідністю. Попелюшка буде з чистим обличчям, гарно одягнена, сита, здорова, весела. Не буде потреби видавати себе перед принцами за ту, ким вона не є. Вона і без омани буде привабливою. Йдеться про гідність на рівні самопочуття. Щодо розкриття в собі жіночності, то любов до себе як до жінки виникає лише після того, як ти проходиш послідовно всі ступені ініціації: 1) навчаєшся приймати самостійні рішення, брати на себе відповідальність, стаєш компетентною людиною. 2) навчаєшся задовольняти власні базові потреби: їжа, відпочинок, створення комфорту в оселі, вміння розрізняти емоції. 3) навчаєшся аналізувати й міркувати – рефлексії. Наприклад, коли в дитинстві дідусь запитує тебе: «Ну, як пройшов твій день?» – або: «Ну, які твої враження від книжки, що ти зараз читаєш?» Любов до себе не виникає на порожньому місці – вона виростає з усвідомлення себе, з турботи про свої потреби, із вивчання себе. Коли ти береш на себе відповідальність, коли ти піклуєшся про свою захищеність, коли вивчаєш себе і розмовляєш із власним внутрішнім світом, ти приречена закохатися в себе, бо така природа людська.
Психологиня Наталія Борисова на IDEALIST.media – конкретні практичні поради про те, як утримати самооцінку адекватною.
Самооцінка умовно на 10 відсотків залежить від наших знань, умінь, навичок. Від наших власних досягнень. 40 відсотків складають наші внутрішні переконання. Вони родом із дитинства, і робота з переконаннями – це робота для психолога. 50 відсотків нашої самооцінки формується під впливом нашого оточення. Якщо наше оточення нас надихає, вірить в нас, нас підтримує, говорить нам гарні речі, то рано чи пізно ми починаємо теж так ставитися до себе. А от токсичні люди, які нас пригнічують, принижують, дають поради, коли ми не просимо, та деструктивно критикують, нам самооцінку знижують.
Власну самооцінку можна контролювати, утримувати її в нормальному стані. Існують технічні засоби для цього.
По-перше, треба враховувати роль токсичних людей у нашому житті. Якщо ми спілкуємося з токсичними людьми, наша самооцінка знижується. Якщо – з позитивними, що вірять в нас та надихають, то самооцінка підвищується.
По-друге, слід дбати про вдоволення власних потреб. Якщо ми вдовольняємо власні потреби, наша самооцінка підвищується. Якщо ми вдовольняємо чужі потреби, самооцінка знижується. Якщо ви один раз поспілкувалися з токсичною людиною або один раз задовольнили чужу потребу, нічого страшного з вашою самооцінкою не станеться. Але якщо ви регулярно спілкуєтеся з тими, хто дає вам зрозуміти, що ви нікчема, то рано чи пізно ви у це повірите. Так само і з вдоволенням потреб. Якщо ви один раз задовольнили чужу потребу, а не власну, нічого не станеться з вашою самооцінкою. Вона знизиться, але несуттєво. Якщо ви регулярно вдовольняєте чужі потреби, а не власні через побоювання, що вас не зрозуміють або засудять, відринуть, не кохатимуть, образяться на вас. Якщо ви постійно робите не те, що хочете ви, а те, що від вас хочуть інші, то ваша самооцінка повільно, але неухильно знижується. І одного разу ви це відчуєте. Тому за цим треба слідкувати. Ми живемо в суспільстві, і не завжди можемо задовольняти лише власні потреби. Іноді дійсно доводиться поступитися і задовольнити чужу потребу. Але ми можемо це контролювати. Якщо ви задовольнили чужу потребу, зробили щось не так, як вам хотілося, то не слід допускати, щоб самооцінка знизилися. Наприклад, одразу ж треба задовольнити і власну потребу теж, поспілкуватися з позитивною людиною. Або зробити щось із того, про що буде далі.
Трете. Коли ми щось радимо іншим, наша самооцінка підвищується. Коли нам надають поради, про які ми не просили, наша самооцінка знижується. Справа в тому, що люди надають поради, коли їх не просять, лише у тому випадку, коли самі мають проблеми з тим, що радять виправити іншим. Якщо людина має з чимось проблему, то вона полюбляє давати поради саме на цю тему. Вона таким чином підсвідомо підвищує свою самооцінку. Так влаштована психіка: вона береже нашу самооцінку, бо різке критичне падіння самооцінки призводить до депресивних настроїв, а затяжна депресія, якщо людину з неї не витягти, закінчується думками про самогубство та навіть спробами згубити себе. Але інстинкт самозбереження примушує нас робити щось таке, що підтримувало би нашу самооцінку на потрібному для життя рівні. Тому якщо в якійсь сфері життя ми відчуваємо сильне невдоволення, ми починаємо активно давати непрохані поради на тему цієї сфери життя. Якщо людина невдоволена особистим життям, вона зацікавлено слухає про такі проблеми інших і надає поради. Хто невдоволений фінансовим становищем, активно слухає про фінансові проблеми інших і полюбляє надавати поради про гроші та майно. По-перше, ці поради не експертні, бо людина має проблеми саме з цією сферою. Крім того, вони знижують вашу самооцінку. За рахунок чого? Наприклад, ви знаєте, що у людини в цій сфері проблеми, а людина при цьому вам радить. Зрозуміло, чому вона вам радить: бо її тішить думка про те, що у вас теж є така проблема. І коли вона вам радить, вона відчуває, що порівняно з вами, не так все й погано у неї. Її самооцінка підвищується, їй полегшало. А ось що відбувається в цей час із вами. Ви знаєте, що у людини проблема. І в цей час вона надає вам поради. І ви підсвідомо починаєте відчувати, що у вас все погано, якщо людина з такими величезними проблемами намагається вас рятувати. Ваша самооцінка в цей час знижується. Поспостерігайте за своїм оточенням. Вам може здаватися, що у людини все нормально. Але вона надає вам поради, про які ви не просили. Це значить, що в цій сфері у неї є проблеми. А якщо ви помітили, що почали самі надавати непрохані поради або раптово почали активно брати участь у розмовах на якусь тему, то варто подумати, що у вас із цією сферою не так.
Четверте. Коли нас критикують, наша самооцінка знижується. Коли критикуємо ми, вона підвищується. Механізми ті самі, що й із порадами: “У кого що болить, той про те і говорить”. Люди критикують інших, як правило, у тих галузях, в яких самі мають проблеми. Хто невдоволений власною кар’єрою, той постійно робить зауваження з приводу якихось робочих моментів. Хто не вдоволений своїм станом у фінансах, той критикує способи заробітків інших, способи, якими люди поводяться з грошима. Йдеться не про конструктивну критику, коли ви просили вас критикувати. Тут як і з порадами, конструктивна критика не знизить вашу самооцінку, бо ви самі про неї попросили, самі звернулися за порадою. Конструктивна критика націлена на конкретний вчинок, а не на те, щоб сказати вам, що ви цілком погана людина. Мета конструктивної критики – підтримати вас як людину у вашій справі. Якщо ви не просили критикувати вас, а людина вас критикує, то це вона розповідає таким чином вам про себе. Людина намагається, критикуючи вас, підняти власну самооцінку, а вашу знизити. Ви можете це послухати, але не варто брати це на власний рахунок. Послухайте – і ви щось про цю людину дізнаєтеся, зрозумієте її проблему.
П’яте. Коли ми порівнюємо себе з іншими, хто, на нашу думку, кращий за нас, наша самооцінка знижується. Коли ми дізнаємося, що хтось бере з нас приклад, наша самооцінка підвищується. Наприклад, мене турбують мої зморшки і я з ними борюся, то я буду роздивлятися обличчя, які вважаю ідеальними. Наприклад, обличчя 16-річних дівчат. Якщо я борюся з зайвою вагою, я розглядаю фігури струнких спортсменок. І це порівняння мене засмучує, бо на цей момент цей зразок для мене недосяжний. Моя самооцінка знижується. Бо що би я не робила, а у свої 40 років я не виглядатиму, як дівчина у 15 років. Це неможливо. Якщо ми для когось еталон, то наша самооцінка підвищується, але не завжди. Бо якщо людина вважає, що їй заздрять і це їй “наврочить”, то замість підвищення самооцінки люди відчуватиме надуманий страх.
Якщо ви все це знаєте, ви можете керувати власною самооцінкою. Якщо сталося таке, що знизило самооцінку, ви можете зробити щось таке, що її підвищить. Що ви можете зробити для себе: подивитися на своє оточення і не спілкуватися з токсичними людьми, а спілкуватися з людьми, що надихають, максимально часто. Якщо є якісь проблеми, зверніться до психолога. Підвищуйте власні знання, вміння, навички. Все це ви можете зробити самостійно.
Про сюжет «Попелюшка» в житті знято фільм «Наречена Втікачка» (1999).

1 коментар

Ірина

15.04.2017 19:07

Геніально написано. Дякую, Оля.

Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*