Тим, хто у пошуках партнерів

Розмовляли з мамусею про жіночу долю. Мамуся каже, що в часи її молодості була поширена така думка: якщо жінка нездатна навчатися та робити кар’єру, то їй залишається лише заміж. Воно, мамуся каже, так і називалося: “інститут заміж”. Але ж зараз, дійшли ми з мамусею висновку, дурних чоловіків поменшало – мало хто хоче за дружину нікчемну дурепу. А жінки, не здатні навчатися і творити, не можуть із тим змиритися: “Якщо ти справжній чоловік, то маєш прагнути одружитися саме зі мною, бо це ж я справжня жінка, а не якась там вчена з не купленим дипломом або майстриня з власним бізнесом”.

Ще ми з мамусею дійшли згоди у тому, що партнера шукати потрібно: пробувати будувати стосунки з одним, другим, третім, поки не знайдеш підходящого. Але шукати теж потрібно з розумом. Якщо ви весь час обираєте з одного й того середовища, то ви по суті просто міняєте імена і анатомічні особливості, а за змістом партнер залишається той самий. Якщо вже шукати нового, то треба шукати в іншому середовищі. От, наприклад, я. Спочатку був етнічний росіянин із середовища військових пілотів із середньою освітою. “Первим делам-первим делам самальоти, ну, а девушкі, а девушкі патом”. Совкові цінності й манери НКВДіста. Потім був є*в*рей-ювелір без освіти, але, здається, з якимись дипломами. “День такой хороший, і старушкі крошат хлебний мякіш сізим голубям”. Зараз дивилася допит Януковоща з Ростову – господи, якого немає, єта же вот єта вот фсьо! Все те, що мені спочатку видавалося таким оригінальним та креативним в моєму золотому є*в*реї, на шостому році спільного життя виявилося просто спільною рисою всіх тих, хто належить до того ж приблатньонного середовища, що і наш двічі урка, отримавший гетьманську булаву. Просто до знайомства з моїм є*в*реєм те середовище ніколи ніде мені не зустрічалося, ніколи ніде не перетиналися наші світи. Потім був малорос-аграрій зі справжньою вищою освітою, але при тому з міфологічною свідомістю. “І упасть, опальонним звездой по імені Сонце”. Середовище – містики-харизматики з найрізноманітнішими захопленнями. Православні попи-розстриги і православні віруючі, будисти, екстрасенси, цілителі, ворожбити на рунах, нумерологи, астрологи, агні-йоги, зороастрійці – загалом авантюристи всіх мастей і просто тихо помішані. А потім я зустріла справжнього інженера зі справжнім червоним дипломом механічного факультету КІІЦА. “Я вважав би, що ти тиха ніч без зірок, але сяють твої ясні очі”. Де я зустріла його, в якому середовищі? Можна сказати, в тому середовищі, в якому народилася, в якому пройшло моє дитинство і юність: люди з реальною вищою освітою – справжні майстри свого діла. Треба віддати належне моїй мамусі, вона не завжди була рада моїм партнерським стосункам, але завжди намагалася знайти в них щось добре для мене. А я, в свою чергу, не грузила мамусю жахливими подробицями мого життя. Це вже зараз ми можемо все легко й відверто обговорювати, жартуючи з найдраматичніших сторінок нашої спільної біографії. Бо ми обидві вже в тому віці, коли ті, кого ми колисали на руках, живуть четвертий десяток.

Тож, якщо перебираєте партнерами у пошуках “свого”, нехай вам пощастить у ваших пошуках! І нехай ваша мамуся буде з вами.

2 коментарі

Ірина

30.11.2016 18:43

Олю, геніально!

Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*