Щодо питання абортів

Хвала Розуму, у нас світська держава!

Не буває більш світської держави чи менш світської держави. Як не можна бути трохи розіп’ятим і ледве вагітною. У світській державі прем’єр може ходити до Причастя, якщо вважає за потрібне, і водночас поважати права жінок.

Наявність ембріону у моєму лоні – це моя особиста справа. Я бачила повідомлення нещодавно, як церква раділа, що жінка померла, бо не перервала вагітність через хворобу. Народила – і померла. Церква цінує життя жінки нижче за життя ембріону – це аморально.

Церква ставиться до жінки суто як до інструменту для народження людей. Народила – і можеш помирати, якщо після пологів не маєш наміру народжувати ще. Тут чоловіки залишають для жінок місце у своєму житті лише у тому разі, якщо вони займають жертовну позицію по відношенню до чоловіків та їхніх дітей. І багато жінок навіть не дозволяють собі мислити на цю тему, бо вважають себе віруючими.

Саме через ставлення церкви до жінок жінки у Польщі почуваються у небезпеці.

Я про те, що коли є контрацептиви, вагітність значно рідше потребує абортації. Допомогти жінкам із абортацією – це дати їм можливість уникнути небажаної вагітності. Бо абортація – це небезпечна справа, вона завжди сильно травмує жінку, завжди. Щодо матеріальної скрути, що стоїть на заваді розмноженню, то тут все навпаки: чим нижчий рівень життя, тим більше дітей народжують. Якщо хочете знати, що зі мною сталося, що призвело до такої зацікавленості темою контрацепції, то можу розповісти. Я навчалася у 2 класі, коли у нас у дворі відбувся похорон. Як ви знаєте, в радянщині не було контрацепції і були заборонені аборти. Моя сусідка, жінка, якій ще не було навіть 30 років, перервала вагітність не в лікарні, а десь нелегально, вдома у якоїсь потвори. Сепсис, смерть. Залишилася маленька дочка. Мої батьки лікарі – я з дитинства знаю, що таке хірургія та зокрема абортація, я працювала санітаркою у хірургії після закінчення педагогічного інституту – мені потрібен був досвід реального життя, а не вичитаного з літератури. Найгірше суспільство – це таке, де чоловіки беруться налагоджувати життя жінок з позиції традиційної репресивної патріархальної моралі. Я занадто люблю не лише дітей, а людей загалом, щоб дозволяти суспільству рухатися у напрямку архаїки.

Я розумію, що ви говорите про матеріальну допомогу жінкам, які хочуть зберегти незаплановану (випадкову) вагітність, але не можуть собі те дозволити з матеріальних причин. Я ж кажу про те, що матеріально незабезпечені жінки мають бути забезпечені можливістю НЕ ВАГІТНІТИ, щоб не вдаватися до абортації. Так, кількість абортів зменшиться – у тому разі, якщо надаватимуться безкоштовні протизаплідні засоби, як, наприклад, то робиться у деяких африканських країнах. Щоб материнство було свідомим і приносило радість. Що ж до матеріального заохочення бідних жінок народжувати дітей, то я ставлюся до цього вельми скептично, бо маю підстави. Це практикується у московітів зараз. І я особисто знаю жінок, які народжують одну за другою дитину, щоб використовувати в особистих цілях гроші, що виділяє держава на виховання. Діти при цій системі потрібні жінці лише як джерело прибутку, не що інше. Це аморально.

Що це за позиція: “Ми би народили дитину, але переживаємо, що не впораємося”? Це ж саме те, що називається “рекетні стосунки”. Родина, таким чином, намагається перекласти відповідальність із себе на інших: на батьків, на суспільство, на державу. Невже якщо дати таким батькам додаткові гроші, вони в ту саму мить перетворяться із інфантильних і безвідповідальних на зрілих і компетентних? Звісно ж ні!

Батьки народили мене, коли були студентами 3 курсу медичного інституту. Вони винаймали квартиру у підвалі, мене наглядала моя прабабуся. Тато працював санітаром у лікарні у вільний від навчання час. Ввечері вони ходили збирати на залізничні колії вугілля, що просипалося, щоб топити пічку. Вони закінчили інститут обоє з червоними дипломами. Тато – видатний хірург, розробник унікальних операцій. Мамуся – заслужений лікар республіки, кардіолог. Тато припинив працювати через інфаркт лише у тому році – 78 років. Я що хочу сказати: коли люди компетентні й відповідальні, на їхнє рішення народити дітей і зробити кар’єру не впливають такі дрібниці, як брак коштів та відсутність житла. І у них немає сумнівів у тому, що вони досягнуть мети, яку перед собою ставлять. А ви говорите про те, що інфантильні некомпетентні люди мають розмножуватися за рахунок чужих грошей. Це селективний відбір, який призведе до пониження якості населення.

Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*