Про творчість у повсякденному житті

Відпочивати, щоб працювати. Або працювати заради відпочинку. Це дві принципово різні життєві позиції. Я беру коротенький відпочинок кожні 50 хвилин роботи за компом. 10 -15 хвилин активного пересування по хаті: вийняти посуд із посудомийки, розкласти по шафках. От і добре, трохи порухалася, розум відпочив. Потім повитираю пилюку – відпочину ще раз. Потім піду до спортклубу – відпочину дві години зі штангочкою. І ввечері ще відпочину прогулянкою пішки у швидкому темпі. Бо якщо не відпочивати, якість роботи знижується. Просто тупо сидиш, вирячившись у текст, і нічого не тямиш. Треба відпочивати. Обов’язково. А ще треба вчасно добре їсти. Тому є можливість трохи відпочити на кухні.

З дитинства для мене проблемою був відпочинок у радянському сенсі цього слова. Їхній відпочинок на свята для мене нестерпне насильство: жінки цілий день на кухні, потім прийшли гості, кілька годин поспіль жеруть, намагаються бути веселими і еротичними, тупцюють на підлозі, дико викаблучуючись незграбними тілами. А наступного дня відпочивають, переказуючи одне одному подробиці похмілля й давно відомі анекдоти із власного життя, доїдають вчорашні недоїдки. Відпочинок. Радянська людина працювала, щоб відпочивати. Але не мої батьки. Там робота як омріяне кохання, і відпочинок як зміна одного виду діяльності іншим. Лише серед таких я почуваюся добре. Як вдома.

Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*