Чи переходити на українську?

Із коментів на сторінці мого товариша: “говорите как удобно…удобно…. и не ПОДСТРАИВАЙТЕСЬ если выбрать путь украинской мовы.. говорите украинской не стройте из себя хуй пойми что… меня..вот меня лично просто тощнит…вот от этого фейсбука…когда какая то хуета заявляет..вот смотрите теперь я патрио и перехожу на укр мову..да поебать… для меня этот вопрос вообще не стоит..вот вообще похуй… взял и говори по украински хули выбыватиься…просто некоторые это блять в подвиг возводят…. я с украинского на русский и обратно прыгая по настроению…и вообще похуй кому там что не удобно, не моя проблема…на своем примере перехжу с русского на украинский по настроению и мне воообще… вот реально ВООБще похуй как и кто говрить… каленым железом выжигайте комплек меньшовартостию…и не ебите моск…я все сказал…. ..за помни вони уебани… просто за все своє життя стільки разів а=переходив з укр на ром мову…та піздец… і в сферу своїх проф зобов’язань спілкувався з англійцями, голанцями, поляками” А мені от доводиться підлаштовуватися весь час. Моя робота – вислухувати людей, аналізувати їхні промови і знаходити для них вихід з їхнього глухого кута. І розповісти про той вихід такою мовою, щоб людина не лише почула, а ще й зрозуміла і могла зробити власний вільний свідомий вибір, як і що саме їй з тим знанням робити. Я це за гроші роблю, звісно. Бо без грошей все це – профанація розширення свідомості. Тому можу говорити будь-якою мовою. Наприклад, у 1997 прийшла до мене людина і: “Му-му, Му-му”. Двох слів зв’язати не може. Ну, не говорить, хоч ти лусни, жодною мовою. Але вкрай потрібна йому моя допомога. Видно з виразу обличчя, із пози, із міміки та жестів. Мацала я мацала його мозок і тут до мене дійшло: він не володіє жодною мовою, крім фені. Ясно, будемо по-фені. Але я це лише за гроші роблю. А як говорити про безкоштовне спілкування, то тут от що відбувається. Не буду я спілкуватися з фенедрочером, бо мені огидно те слухати і огидно те говорити. Не мої це люди, не хочу мати з ними нічого спільного. Володію я їхньою мовою пречудово – вивчила у 1986-му, щоб виживати. І вижила у 1999. Але не хочу я нічого спільного, згадувати не хочу. Так само і з російською, бо у мене зараз від тої мови ворогів, що вбивають українців, тиск підскакує. Через що я маю йти на самопожертву? От і виходить, що московити все правильно розрахували: білінгвізм призводить до мовної шизофренії + до того, що люди просто не хочуть спілкуватися одне з одним. Нація роз’єднується. Об’єднати може лише мова. І це не якась там зручна комусь із 90-х хвеня, зручна комусь із совка “русскій йїзиг”. Об’єднає лише українська. Нехай це буде суржик, нехай це буде з купою помилок. Але кожен має докласти зусилля заради єдності, заради незалежності держави, заради міцності, заради захисту, заради розвитку і процвітання, заради цивілізованості.

Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*