Українці не переходять на українську суто через те, що не усвідомлюють, що у складі росії їм назавжди відведена роль модернізаторів, яких московія принижуватиме й нищитиме щойно відбере у них всі модернові штуки. Дослідіть історію. Ну, а тим українцям, що нездатні запропонувати щось модернове, в імперії залишається роль блазнів та прислуги. Коли усвідомлюєш це, розумієш, що більш за все вони бояться, що ти заговориш мовою – для них це означає втратити тебе назавжди, втратити Україну як те, з чого можна висотувати життєву силу.
Я почала серйозно вивчати українську у 2001 році, бо зі мною сталася подія, що перевернула моє уявлення про свій видатний розум. Мене запросили взяти участь у цікавій публіцистичній програмі, де всі розмовляли українською. Я ж вивчала українську в школі, мала відмінні оцінки, тож почувалася впевненою. І коли я почала говорити, ведуча автоматично перейшла зі мною на російську. Для мене це було потрясіння. Я усвідомила свою “московську щелепу”. Це був виклик моєму розуму і моїй самоповазі. Я дуже люблю моїх друзів-українців, які не розмовляють українською. Але в глибині душі я почуваюся некомфортно, переходячи з ними на російську. Бо я ж знаю, як насправді сприймає їхню неспроможність до української моя підсвідомість: “Ви не цілісні особистості. Ваша картина світу фрагментарна. Ви робите вибір на користь звичного. У вас нереалістичні очікування від майбутнього. Вам бракує логіки. Вам бракує знань”.
Коментарів немає