Про роботу астролога-консультанта

Скільки себе пам’ятаю, стільки потрапляю у ситуації, де виконую роль стихійного психоаналітика та стихійного психотерапевта. І в цій ролі постійно стикаюся з реакцією людини на мої слова. Навіть якщо людина просить їй допомогти – проаналізувати її ситуацію та дати конкретну пораду, – вона все одно не буває готовою почути результат аналізу і пораду. В чому виражається неготовність? Яка б людина не була просунута у досвіді самокопання, вона завжди стикнеться з чимось у собі, що не готова бачити, прийняти, визнати. Мої клієнти кажуть про одну й ту саму реакцію на мої слова про них. У всіх одна й та сама реакція. І, як я розумію, вони говорять про ті самі чотири фази емоційної реакції на глибоку кризову ситуацію або на смерть близької людини. Нагадаю про ті фази: —- З абзацу: 1. Шок. Стан ціпеніння, відчуття порожнечі, тривога, страх. Важко зосередитись, хочеться плакати, кричати, сміятися. 2. Відчай (заперечення). Гнів. Злість. Лють. Почуття провини. Туга. Відчуття несправедливості того, що відбувається. Відчуття безпорадності. 3. Визнання (прийняття). Здатність спокійно логічно осмислити те, що відбулося. Здатність проаналізувати.  4. Адаптація. Людина включає новий досвід у власну картину світу. Вчиться з тим жити. Розвиває в собі необхідні якості, змінює звички. Починають відбуватися події навколо, що свідчать про те, що у людини відкриваються нові можливості, нові перспективи. Відчуття піднесення. Оптимізм. Бажання творити, діяти. —– З абзацу: З роками я дійшла висновку, що маю свої поради не просто давати у приватній бесіді. Краще писати і надсилати в листі. І не потрапляти цій людині на очі, поки вона сама не виявить бажання поспілкуватися з тобою. Навіть якщо вона напише або зателефонує з проханням побачитися, я завжди з модальностей її трансляцій можу визначити, на якій фазі переживання стресу від отриманої від мене інформації вона знаходиться. Такий принцип роботи дозволяє мені бути у безпеці. Наприклад, у 1993 році, коли я давала усні консультації на приватних сесіях, мій клієнт, що переживав фазу 2, плюнув мені в обличчя. По його вигляду було зрозуміло, що він охоче натовк би мені пику по-серйозному, якби спромігся. Коли минули всі фази, він вийшов на якісно новий для себе рівень життя: створив бізнес (до того був безробітний), переїхав у власну квартиру (до того жив із батьками в їх квартирі), створив родину. Він навмисно приїхав до мене, щоб розповісти про всі ці досягнення. Це було таке непряме вибачення за той плювок.

Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*