Про самооцінку. Поради психологині Наталії Борисової

Психологиня Наталія Борисова на IDEALIST.media – конкретні практичні поради про те, як утримати самооцінку адекватною.

Самооцінка умовно на 10 відсотків залежить від наших знань, умінь, навичок. Від наших власних досягнень. 40 відсотків складають наші внутрішні переконання. Вони родом із дитинства, і робота з переконаннями – це робота для психолога. 50 відсотків нашої самооцінки формується під впливом нашого оточення. Якщо наше оточення нас надихає, вірить в нас, нас підтримує, говорить нам гарні речі, то рано чи пізно ми починаємо теж так ставитися до себе. А от токсичні люди, які нас пригнічують, принижують, дають поради, коли ми не просимо, та деструктивно критикують, нам самооцінку знижують.

Власну самооцінку можна контролювати, утримувати її в нормальному стані. Існують технічні засоби для цього.

По-перше, треба враховувати роль токсичних людей у нашому житті. Якщо ми спілкуємося з токсичними людьми, наша самооцінка знижується. Якщо – з позитивними, що вірять в нас та надихають, то самооцінка підвищується.

По-друге, слід дбати про вдоволення власних потреб. Якщо ми вдовольняємо власні потреби, наша самооцінка підвищується. Якщо ми вдовольняємо чужі потреби, самооцінка знижується. Якщо ви один раз поспілкувалися з токсичною людиною або один раз задовольнили чужу потребу, нічого страшного з вашою самооцінкою не станеться. Але якщо ви регулярно спілкуєтеся з тими, хто дає вам зрозуміти, що ви нікчема, то рано чи пізно ви у це повірите. Так само і з вдоволенням потреб. Якщо ви один раз задовольнили чужу потребу, а не власну, нічого не станеться з вашою самооцінкою. Вона знизиться, але несуттєво. Якщо ви регулярно вдовольняєте чужі потреби, а не власні через побоювання, що вас не зрозуміють або засудять, відринуть, не кохатимуть, образяться на вас. Якщо ви постійно робите не те, що хочете ви, а те, що від вас хочуть інші, то ваша самооцінка повільно, але неухильно знижується. І одного разу ви це відчуєте. Тому за цим треба слідкувати. Ми живемо в суспільстві, і не завжди можемо задовольняти лише власні потреби. Іноді дійсно доводиться поступитися і задовольнити чужу потребу. Але ми можемо це контролювати. Якщо ви задовольнили чужу потребу, зробили щось не так, як вам хотілося, то не слід допускати, щоб самооцінка знизилися. Наприклад, одразу ж треба задовольнити і власну потребу теж, поспілкуватися з позитивною людиною. Або зробити щось із того, про що буде далі.

Трете. Коли ми щось радимо іншим, наша самооцінка підвищується. Коли нам надають поради, про які ми не просили, наша самооцінка знижується. Справа в тому, що люди надають поради, коли їх не просять, лише у тому випадку, коли самі мають проблеми з тим, що радять виправити іншим. Якщо людина має з чимось проблему, то вона полюбляє давати поради саме на цю тему. Вона таким чином підсвідомо підвищує свою самооцінку. Так влаштована психіка: вона береже нашу самооцінку, бо різке критичне падіння самооцінки призводить до депресивних настроїв, а затяжна депресія, якщо людину з неї не витягти, закінчується думками про самогубство та навіть спробами згубити себе. Але інстинкт самозбереження примушує нас робити щось таке, що підтримувало би нашу самооцінку на потрібному для життя рівні. Тому якщо в якійсь сфері життя ми відчуваємо сильне невдоволення, ми починаємо активно давати непрохані поради на тему цієї сфери життя. Якщо людина невдоволена особистим життям, вона зацікавлено слухає про такі проблеми інших і надає поради. Хто невдоволений фінансовим становищем, активно слухає про фінансові проблеми інших і полюбляє надавати поради про гроші та майно. По-перше, ці поради не експертні, бо людина має проблеми саме з цією сферою. Крім того, вони знижують вашу самооцінку. За рахунок чого? Наприклад, ви знаєте, що у людини в цій сфері проблеми, а людина при цьому вам радить. Зрозуміло, чому вона вам радить: бо її тішить думка про те, що у вас теж є така проблема. І коли вона вам радить, вона відчуває, що порівняно з вами, не так все й погано у неї. Її самооцінка підвищується, їй полегшало. А ось що відбувається в цей час із вами. Ви знаєте, що у людини проблема. І в цей час вона надає вам поради. І ви підсвідомо починаєте відчувати, що у вас все погано, якщо людина з такими величезними проблемами намагається вас рятувати. Ваша самооцінка в цей час знижується. Поспостерігайте за своїм оточенням. Вам може здаватися, що у людини все нормально. Але вона надає вам поради, про які ви не просили. Це значить, що в цій сфері у неї є проблеми. А якщо ви помітили, що почали самі надавати непрохані поради або раптово почали активно брати участь у розмовах на якусь тему, то варто подумати, що у вас із цією сферою не так.

Четверте. Коли нас критикують, наша самооцінка знижується. Коли критикуємо ми, вона підвищується. Механізми ті самі, що й із порадами: “У кого що болить, той про те і говорить”. Люди критикують інших, як правило, у тих галузях, в яких самі мають проблеми. Хто невдоволений власною кар’єрою, той постійно робить зауваження з приводу якихось робочих моментів. Хто не вдоволений своїм станом у фінансах, той критикує способи заробітків інших, способи, якими люди поводяться з грошима. Йдеться не про конструктивну критику, коли ви просили вас критикувати. Тут як і з порадами, конструктивна критика не знизить вашу самооцінку, бо ви самі про неї попросили, самі звернулися за порадою. Конструктивна критика націлена на конкретний вчинок, а не на те, щоб сказати вам, що ви цілком погана людина. Мета конструктивної критики – підтримати вас як людину у вашій справі. Якщо ви не просили критикувати вас, а людина вас критикує, то це вона розповідає таким чином вам про себе. Людина намагається, критикуючи вас, підняти власну самооцінку, а вашу знизити. Ви можете це послухати, але не варто брати це на власний рахунок. Послухайте – і ви щось про цю людину дізнаєтеся, зрозумієте її проблему.

П’яте. Коли ми порівнюємо себе з іншими, хто, на нашу думку, кращий за нас, наша самооцінка знижується. Коли ми дізнаємося, що хтось бере з нас приклад, наша самооцінка підвищується. Наприклад, мене турбують мої зморшки і я з ними борюся, то я буду роздивлятися обличчя, які вважаю ідеальними. Наприклад, обличчя 16-річних дівчат. Якщо я борюся з зайвою вагою, я розглядаю фігури струнких спортсменок. І це порівняння мене засмучує, бо на цей момент цей зразок для мене недосяжний. Моя самооцінка знижується. Бо що би я не робила, а у свої 40 років я не виглядатиму, як дівчина у 15 років. Це неможливо. Якщо ми для когось еталон, то наша самооцінка підвищується, але не завжди. Бо якщо людина вважає, що їй заздрять і це їй “наврочить”, то замість підвищення самооцінки люди відчуватиме надуманий страх.

Якщо ви все це знаєте, ви можете керувати власною самооцінкою. Якщо сталося таке, що знизило самооцінку, ви можете зробити щось таке, що її підвищить. Що ви можете зробити для себе: подивитися на своє оточення і не спілкуватися з токсичними людьми, а спілкуватися з людьми, що надихають, максимально часто. Якщо є якісь проблеми, зверніться до психолога. Підвищуйте власні знання, вміння, навички. Все це ви можете зробити самостійно.

Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*