Про почуття провини

Останні дослідження психологів свідчать про те, що є 4 автентичні (природні) емоційні стани: страх, радість, печаль, гнів. Почуття провини – це неприродна емоція, вона хибна. Ви робите помилку, коли звинувачуєте себе. Правильна емоція у випадку, коли вам здається, що через вас сталося щось драматичне, – це печаль, а не самозвинувачення.
Печалитися через втрату друга, навіть якщо цей друг – домашня тваринка, – це природно. Але звинувачувати себе у смерті друга – помилка. Почуття провини приведе вас до хибного висновку: «Я не можу передбачити нічого у своєму житті». Це хибний висновок, бо якісь речі ви дійсно не можете передбачити, бо вони вам непідвладні в принципі. Але інші речі ви легко можете передбачати, бо у вас є особистий досвід і знання. Наприклад, ви можете передбачити реакцію ваших домашніх друзів на ваше повернення додому, бо ви багато разів бачили, як вони реагують.

Ви не можете знати, що було би, якби не сталося того, що сталося. Тому некоректно говорити, що то було би краще. Так само можна припустити, що було би щось значно гірше, ніж є зараз.

Ви вже знаєте, що самообвинувачення – то помилка. Емоції почуття провини неприродні. Природна емоція у випадку важкої втрати – печаль. Якщо ви у печалі, то з часом гостра печаль мине, бо такий закон природи. Але от якщо ви почуваєтеся винною людиною, то ви продовжуєте звинувачувати себе. Постійне самообвинувачення призводить до того, що у вас знижується самооцінка. А людина з неадекватною самооцінкою (як низкою, так і високою) постійно робить помилки, коли йдеться про самостійні рішення та керування якимось важливим процесом. І через ці помилки самооцінка знижується ще більше. Перше, що ви маєте зробити зараз, – це усвідомити, що у вас є давня звичка обвинувачувати себе і підтримувати в собі емоцію почуття провини. І якщо якоїсь миті ви відчуєте, що вам перед кимось дуже соромно, що ви почуваєтеся винною людиною, то вам треба зробити наступну річ. Зупиніться і подумайте: «У чому я насправді винний/винна?» Якщо, наприклад, ви винні в тому, що розбили улюблену чашку мами, то спокійно скажіть мамі: «Сталася печальна подія: я розбив/розбила твою чашку. Так шкода! Але я піду до крамниці і куплю тобі нову – ще кращу!» Якщо мама почне вас звинувачувати, поцілуйте маму в ніс, обійміть, пожартуйте – і не звертайте уваги на слова обвинувачення.

Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*