Коли давно живеш на світі і вмієш бачити майбутнє

Коли не бачу сенсу вмовляти або примушувати людину розмовляти українською, я розмовляю з нею російською. І часто виникає така картина: спілкуються між собою кілька персон, навколо ще кілька персон не беруть участь у розмові, але слухають і спостерігають. І виходить, що одна й та сама людина з одними в тому колі розмовляє українською, а з іншими – російською. І от одна розумна й спостережлива цікава людина в якусь мить робить паузу – і спантеличено запитує поза темою розмови про вибір мови. Це дуже добре, що виникають такі запитання. І дуже добре, що люди сміливо таке запитують. Бо є що у мене відповісти.

– А что вот это вот все означает? Почему с одними по-украински, а с другими по-русски?

– Усе просто: зі своїми я розмовляю українською. А з тими нашими, хто тимчасово спілкується російською, – по-русски.

– Что значит “тимчасово”?

– Ну… Ты вообще знаешь, кто я по профессии? Ну, чем на жизнь зарабатываю?

– Ну… А… Кажется, знаю.

– Ну, от через те і “тимчасово”.

Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*